Théméricourt

Us – Théméricourt – Distillerie de Frémainville – Longuesse – Vigny – Us

22 km

Другого квітня в невеличкому селі Юс, де зупиняються потяги на Жізор лінії Transilien J, відбувалася брокант, барахолка, крізь яку пройшли ми з самокатом опівдні і полізли вгору до дороги D169. Ранок гарний, вологий, сонячний, але автівок забагато в обидва кінці, тому трохи стрьомно. Після перехрестя попід національною 14, яку я боюся як вогню з минулого року, поворот на Le Bord' Haut de Vigny, далі продовжую до перехрестя, де можна почати дуже мальовничий спуск до Темерікура. 

Земля квітне, небо в білому яскравому сяйві, пагорби, поля, жала церков. В Темерікурі Maison du Parc — музей Вексену, що займає чийсь шато, попід шато хрест-симулякр, біля шато церква, під якою, з її нефасадного боку, справжній низенький старенький хрестик. Була чималенька група туристів. Працює ресторан. Довго вовтузилась із камерою навколо церкви й шато, аби піймати блиск на дахах, тіні під старими стінами… Ще тут є броварня / brasserie місцева, вексенська, вони роблять bière du Vexin, але треба було зробити пару сотень метрів вбік. За Темерікуром чудова новенька D51, машини є, але не надто багато. Дорога йде на Дістільрі та Фременвіль, на південний захід. Одна з найбільш чудових траекторій для вексенського номада на самокаті. Праворуч, тобто на північ, - Аверн, за ними мій улюблений Гаданкур, навколо нього Гірі, Ві і т.д. Ліворуч за полями Лонгесс. Прямо на обрії під сонцем проглядає Дістільрі (перегінний завод), що з неї не зробили Музей кіно. Власника Марка на місці не виявилося… 

Між Темерікуром та Дістільрі відійшла від дороги і трохи перекусила — твердий сир vieux compté, банан, вода. Повтикала.

Після дістільрі попрямувала була далі на південь, до Rueil, та передумала, хотілося ще раз проїхати безіменною дорогою на Лонгесс. Машини дуже зрідка з'являються. Іноді — велосипедисти. В одному місці треба було зійти з дороги і піти ґрунтовою в напрямку Рьой: десь там мав бути ще один хрест, la Croix d'Orléans, якщо в гугл мепс і пікс вірно вказано його розташування. Є, все правильно. Стоїть собі просто в полі, і аби підійти, довелося толочити пшеницю. Шкодувала, що рано зробила зупинку і поїла, а вже час повертатися. Саме ця дорога для сільськогосподарської техніки була б найкращою для "повтикать". Тут і тихо, і прямо перед тобою просторі поля, смугасті від мінливого світла й тіні, і видно вже далеку дістільрі, а за нею на пагорбах — Фременвіль, Жамбвіль.

Повернувшись на асфальт, покотилась у напрямку Лонгесс із коротенькою зупинкою біля Croix rouge для фото хорошим фотоапаратом. За межами Лонгесс дорога також приємна, йде повз природні уривчасті скелі праворуч, які здалека здаються кар'єром. Вітер назустріч стримував, не давав самокату розігнатись, бо якраз дорога пішла вниз. Очевидно, це site géologique de Longuesse / Vigny. Після повороту одразу починається в'їзд у Віні (Vigny) — алея, що втікає в містечко, де жителі масово прогулюються. Я перевірила шато, який останній раз бачила влітку — двічі в дощову погоду. Тепер залитий сонцем, але, як і раніше, ворота зачинені і “propriété privée”.

Після Віні залишається останній шмат шляху — вгору, піднятись до національної 14, і далі потроху вниз і вниз (самокат знову не розганяється, бо тримає північно-східний вітер, але водії автівок мене підбадьорюють) по хвилястій прямій до Юс, де має бути потяг о 17.40.

#France #Île-de-France #Théméricourt #Vigny #Longuesse #Frémainville #Val-d'Oise #Vexin
#DistilleriedeFrémainville #croixpattéesduvexin #moyenâge