Reise, Reise

Ми в странний Гєракас прибули. Якийсь готель-от промайнули здавалося, що там нема ані душі. Богами усіма забутий, полишений в щілині поміж скель чужих і голих глухий кут зазнав неначе негліжансу, чи апокаліспис локальний його хватив і злидні злючі. Натомість відгуки осіб що там бували всі в онлайні “нормуль” кричать, готові зняти і вгору чєпчики кидати. Там і таверна була навіть — кантіна радше на колесах, і люди дивнії на пляжі сиділи, смажились добряче і думали, як гарно тут. А тінь не знайдеш навкруги, і де палатку ставить на ніч – про те компанія мовчить. Присіли в тінь якогось схову – рибалок місце те мабуть, поїли трохи винограду, солодкий і зелений був. Там втома, відчай, безпросвіт. Перепочили — та й в машину з полегшенням, що руки в ноги, тікать! Сміялись потім – назустріч бо такі ж, як ми, шукачі долі, вдачі, волі, they hunt their destiny, бідосі,...

Поема про Алонісос. Пісня Перша П оплили ми якось на о стрів Алонісос що на Спорадах в Егейському морі від Скопелоса до нього близько, сорок хвилин. З того боку, де підпливає паром, - нічого вражаючого навіть десь навпаки було враження перше, що дарма ми сюди так хотіли... замість Скіафоса обрали Алонісос, друга грека не послухали. Ми збиралис я знайти житло тут під небом біля моря, аби вночі полягати на каремати і спати, нам це поки що на інших островах вдавалося. Але Алонісос - “Інший” острів, значить - “ало” “нісі” І довелося нам добряче попрацювать особливо Тео з його машиною. Острів крихітний, дорога фактично одна - іде з південного краю на його північ, посередині. А як виїжджаєш на море на той берег, що східний, не уривчастий — усюди вілли, приватні території, не підступитися, на пляжах парасолі, люди і немає місця, аби нам сховатися і мирно й тихо заночувати. На Кокінокастро, пляжі “червоної фортеці”, друга охопила якась дивови...