Київ ⇄ Львів

© Iryna Stasyuk

14 hours ago

будто в моїй жизні мені тока не хватало сюреалізму.

ходила по личаківському цвинтарі - атмосфера, шоб ви понімали, готичні мадонни, скорбні ангели, поросші мхом камінні склепи - і тут внізапно одна могілка з портретом мальчіка, підписана шото тіпа "нашому любому янголятку", і перед нею квіти у вазочкі, а вазочка та у формі двох червоних помідорів, між якими стирчить товстий ерегований огірок, украшений картінкою козака, якому цей огірок має належати.

нашла в соборі юра бумажечку з молитвою до якого-то отця піо. написано, шоби ви одксерили цю молитву 25 разів і щодня приносили по одній копії у храм і на 25-й день СТАНЕТЬСЯ НЕМОЖЛИВЕ. понімаєте, не тошо там буде вам щастя, чи любов, чи гроші, а іменно, не розмінюючись на дрібниці, НЕМОЖЛИВЕ.

вночі у поїзді мене розбудили мальчік і дєвочька, які улеглися на койкі удвох, а мальчік даже не зняв свої трєнікі і гостроносі черевики, і вони з 2:00 до 5:00 (я засікала) голосно бєсєдовали на тему "шо ти мене не любиш ілі шо - ой міша, уйді пратівний, ти мене не уважаєш". я хотіла сказати міші, шоби він сходив на хуй, но я не знала, хто з них міша. тоді я вдягла навушники, і в них поллі гарві заспівала: "i want a pistol in my hand".

а када був підйом (у поїзді, канєшно, не кричать "падйо-о-ом", а врубають яскраве гестапівське світло) із радіо на весь вагон стало звучати "пресвятая троице, помилуй нас" і церковні дзвони, які потім без всякого прєдупрєджєнія змінив гімн україни.

Comments

Post a Comment

Popular posts from this blog

Two weeks after the lockdown in Paris

Image
It's been already two weeks that we don't have to fill in the paper about the reason why we're out and not staying at home. And we are free to move as far as 100 km instead of 1 km and 1 hour. However, during the rush-hour, if one doesn't have an official job, one cannot use the public transport in Île-de-France in the morning and in the evening. The employees can be asked to present a special document from their employers allowing them to use the transport. When I go for a walk, it's so strikingly horrible to see all these people who, like the flies attracted by jam, are sitting on the boards of the popular channels Saint Martin or La Villette inspired by the weather and freedom. Everybody is tired of death. The roads are full too. This awful urban noise and smell are back too. There are however more quiet streets, and the center of Paris is still almost empty and it's strange to see no crowds of tourists running in all the directions. But it takes one hour...
Read more

Ἀνθρωποι μονάχοι. Lonely people

Image
Ἀνθρωποι μονάχοι Lyrics by Giannis Spanos Performed by Vicky Moscholiou Υπάρχουν άνθρωποι που ζουν μονάχοι σαν το ξεχασμένο στάχυ ο κόσμος γύρω άδειος κάμπος κι αυτοί στης μοναξιάς το θάμπος σαν το ξεχασμένο στάχυ άνθρωποι μονάχοι Υπάρχουν άνθρωποι που ζουν μονάχοι όπως του πελάγου οι βράχοι ο κόσμος θάλασσα που απλώνει κι αυτοί βουβοί σκυφτοί και μόνοι ανεμοδαρμένοι βράχοι άνθρωποι μονάχοι Άνθρωποι μονάχοι σαν ξερόκλαδα σπασμένα σαν ξωκλήσια ερημωμένα, ξεχασμένα άνθρωποι μονάχοι σαν ξερόκλαδα σπασμένα σαν ξωκλήσια ερημωμένα, σαν εσένα, σαν εμένα. Самотні люди Існують люди, що живуть самі, немов забутий колос світ навколо — порожнє поле і вони у тьмяності самоти - немов забутий колос самотні люди Існують люди, що живуть самі, неначе скелі моря світ — це море, яке шириться а вони — німі, похилені й самі скелі, що їх рвуть вітри самотні люди Самотні люди наче зламане гілля немов каплиці спустошені, забуті самотні люди наче зламане гілля, мов каплиці, як ти, як я Lo...
Read more

Danae Stratigopoulou, If you could come for a while (1948)

Image
Summer is here. Summer is Greece. I wish Greece, summer, and me became one single thing, one being... soon... But I don't know my nearest future. That is why I listen to the old Greek songs and share with you (my) translations of the best ones. This helps me to feel Greece closer. This time it is the tango sang in 1948 by Danae Stratigopoulou, singer, writer, activist, who lived a very long life (check wikipedia). Ας ερχοσουν για λιγο Πού να 'σαι αλήθεια το βράδυ αυτό που είμαι τόσο, μα τόσο μόνος και που μαζί μου παίζουν κρυφτό πότε η θλίψη και πότε ο πόνος Πού να 'σαι αλήθεια το βράδυ αυτό που με χτυπάει τ' άγριο τ' αγέρι να 'ρθεις και μ' ένα φιλί καυτό να με γεμίσεις με καλοκαίρι Ας ερχόσουν για λίγο μοναχά για ένα βράδυ να γεμίσεις με φως το φριχτό μου σκοτάδι και στα δυο σου τα χέρια να με σφίξεις ζεστά ας ερχόσουν για λίγο κι ας χανόσουν μετά Πού να 'σαι, να 'ρθεις το βράδυ αυτό σ' αυτούς τους δρόμους που σ' αγαπούνε το ντουε...
Read more