Alonissos Poem. Song Three (in Ukrainian)

Ми в странний Гєракас прибули.

Якийсь готель-от промайнули

здавалося, що там нема

ані душі.

Богами усіма забутий,

полишений в щілині поміж скель

чужих і голих глухий кут

зазнав неначе негліжансу,

чи апокаліспис локальний

його хватив і злидні злючі.

Натомість відгуки осіб

що там бували всі в онлайні

“нормуль” кричать, готові зняти

і вгору чєпчики кидати.

Там і таверна була навіть —

кантіна радше на колесах,

і люди дивнії на пляжі

сиділи, смажились добряче

і думали, як гарно тут.

А тінь не знайдеш навкруги,

і де палатку ставить на ніч –

про те компанія мовчить.

Присіли в тінь якогось схову –

рибалок місце те мабуть,

поїли трохи винограду,

солодкий і зелений був.

Там втома, відчай, безпросвіт.

Перепочили — та й в машину

з полегшенням, що руки в ноги,

тікать! Сміялись потім –

назустріч бо такі ж, як ми,

шукачі долі, вдачі, волі,

they hunt their destiny, бідосі,

не знають, що їх жде в кінці.

В кінці ж — кінець.