Wy-dit-Joli-Village

Santeuil – Le Perchay – Gouzangrez – Guiry-en-Vexin – Gadancourt – boucle autour de Wy-dit-Joli-Village – Wy (30+ км)

Є кілька основних правил щасливої подорожі-”однодневки”: очевидні ознаки весни — сонце, тепло, запахи — не лише рапсу, а ще й витончені солодкі чогось невідомого, що квітне, несамовиті співи птахів, пташок, пташиночок, сп'янілі в запашному повітрі пари метеликів, що в хаотичному польоті наштовхуються один на одного і розлітаються, відсутність холодного вітру проти руху; рух в напрямку сонця (південь / захід), не спиною до нього; більш-менш гладенький приємний асфальт під колесами. Дорога D66 / 1 від Ґузанґреза до Ґаданкура найкраща — порожня, текстурно ідеальна, ти сам-один на ній.

Це нічого, що з собою лише невеличка пляшка води, а надворі неділя, коли нічого ніде неможливо знайти поїсти, особливо в глубинке. Випадково робиш зайвих кілька кілометрів, довго спускаєшся в село, яке тебе не цікавить, але на в'їзді буде ферма. Відчинена. І тобі продадуть: смачний жирний fromage blanc з нормандського молока, пиво du Vexin, подарують печиво de la maison з кокосовою стружкою і ще один бонус — фізичну карту Вексена. Насамкінець, запитають, чи ви не hollandaise.

Потім вип'єш кави в тому ж селі, Ґірі-у-Вексені, неподалік від шато і музею. Там старий пес лежить на сонечку, підвиває горлицям й іншим безіменним птахам, що дуріють від тепла.

Найгірша дорога та, що веде до Ві-званого-Гарного-Села, яке не є аж таким гарним, як його назвав, за легендою, Генріх IV. Але навколишні простори ок, через них довелося погуляти "зайві" незаплановані кілометри. Саме село - “транзитне”, бо на перетині шляхів з різних пунктів, і машини перетинають його щомиті. Набагато симпатичніший і дуже затишний — сусідній Ґаданкур, з західного краю якого розкривається широчезна сонячна панорама — поля, поля, за ними ліси, довга дорога йде вниз, згодом піднімається й зникає. Трохи попоїла на лавочці дивлячись удалечінь, на цей шлях, спокусилась і пішла-поїхала ним.

Ґаданкур згодом опинився праворуч, Аверн, Темерікур — позаду, попереду — Анфер (“Гадес”) та Арті. Моб.інтернет не спрацьовував, зорієнтуватись допомогла подарована жіночкою карта: ось цей зелений шлях серед полів — для пішоходів і велосипедистів — якраз до Ві, куди мені й треба. Кинула самокат на плече й почимчикувала. Тут чари поступово розвіялись, і незабаром було повернення, а повернення не завжди захоплюють, хіба що гальмуючим вітром в обличчя.